У наш час підліткова депресія – поширена проблема в усьому світі. Гормональні зміни в організмі підлітків роблять їхнє життя важким, уже не кажучи про такі чинники, як соціальні мережі, реклама та інші явища, які чинять на них сильний тиск.

Розгляньмо декілька способів, як виховати підлітка щасливим, незважаючи на всі фактори, що цьому перешкоджають.

Остерігайтеся небезпек

За останні 20 років життя підлітків змінилося до невпізнання. Соціальні мережі, Інтернет і реклама підштовхують дітей до того, щоб вони виглядали й поводилися певним чином. Батькам варто більше дізнатися про життя сучасних підлітків. Наприклад, ви можете навчитися самостійно користуватися соціальними мережами. Ознайомтеся з найпопулярнішими з-поміж підлітків Інтернет-ресурсами: Фейсбук, Інстаграм, Твіттер тощо. Ви обов'язково помітите, що підлітки багато уваги приділяють фотографіям і стежать за життям знаменитостей, ідеалізуючи їх зовнішність, творчість і спосіб життя.

Соціальні мережі – це не завжди погано: тут можна знайти багато корисного контенту, а серед популярних Інтернет-персонажів є цілком гідні для наслідування приклади. Однак деякі знаменитості популяризують занадто обмежений погляд на світ, відірваний від реальності.

Спілкуйтеся з підлітком і показуйте йому позитивний приклад

Якщо ви недостатньо добре спілкуєтеся зі своєю дитиною, контролювати її буває важко й неефективно. Вам може бути нелегко тримати під контролем заняття дитини в школі або на дозвіллі, тому важливо демонструвати їй позитивний приклад. Не варто категорично забороняти підлітку користуватися комп'ютером, замість цього можна встановити для нього часові рамки роботи за комп'ютером або обмежити використання соціальних мереж.

Переконайтеся, що ви самі дотримуєтеся правил, що їх встановлюєте для дитини. Наприклад, почніть менше користуватися смартфоном. Покажіть належний приклад вашій дитині.

Обговорюйте з дитиною новини із соціальних мереж. Наприклад, ви можете запитати, чи сподобалася їй нова популярна реклама або що вона думає про нові фото тієї чи іншої знаменитості в Інстаграмі. Поясніть підлітку, що відомі особистості обробляють свої фотографії для соціальних мереж у фотошопі, а для того, аби бути в гарній фізичній формі, необхідно займатися спортом і дотримуватися правил здорового харчування. Розкажіть дитині, що дієти, які рекламують зірки, можуть бути неефективними й навіть небезпечними для здоров'я.

Заохочуйте кращі якості дитини

Важливо хвалити дитину за її кращі якості. Багато уваги приділяючи зовнішньому вигляду, підлітки забувають про такі важливі якості, як почуття гумору, доброта, таланти в музиці, спорті тощо. Усіляко переконуйте дитину в тому, що всі ці якості важливі. Пам'ятайте, що ви – приклад для ваших дітей, тому підтверджуйте свої думки діями.

Створіть сприятливе середовище, у якому діти зможуть комфортно говорити з вами про те, що їх турбує. Відкрита й довірлива атмосфера в сім'ї сприяє тому, що дитина буде ділитися з вами своїми проблемами. Не легковажте словами дитини, завжди знаходьте час, щоб вислухати її. Не звинувачуйте підлітка, не тисніть на нього. Якщо виникнуть серйозні проблеми, зверніться до фахівця.

Прямуйте до великої мети

Коли дитина отримала в школі погану оцінку, ви починаєте думати, що вона несерйозно ставиться до свого життя, і випускаєте з поля зору загальну картину. Ваша мета – виховати її відповідальною людиною, здатною жити в реальному світі, але на шляху до цього помилки неминучі.

Зосередьтеся на досягненні довгострокових цілей. Це дасть вам змогу легше ставитися до дрібниць, які не мають великого значення. Також це допоможе вам зберегти мотивацію залишатися для підлітка позитивним прикладом для наслідування.

Говоріть із підлітком його мовою

Взаємодія з підлітком – це не тільки розмови. Це й сигнали, які ви посилаєте йому за допомогою своєї поведінки і ваших щоденних учинків. Підлітки вчаться у вас, сприймаючи ваші дії, а не слова. Подбайте про те, щоб ваші дії відповідали вашим словам і цінностям.

Шукайте якомога більше способів спілкування з підлітком. Якщо вашій дитині зручніше спілкуватися за допомогою повідомлень, використовуйте цей засіб для повсякденного спілкування з нею. Упродовж дня напишіть їй повідомлення і просто поцікавтеся, як проходить її день. Так дитина відчує ваші любов і турботу, хоча, щоб переконати в цьому підлітка, може знадобитися певний час.

Розвивайте впевненість дитини в собі

У житті дитини буде багато людей, готових підривати її впевненість у своїх силах. Тому батькам важливо робити все, аби пробуджувати в підлітка оптимізм і впевненість у собі. Використовуйте для цього будь-яку можливість. Дозвольте підлітку пробувати свої сили в найрізноманітніших заняттях. Так ви зміцните його переконання, що він здатен досягти багато чого в житті.

Ураховуйте індивідуальні потреби підлітка

Незалежно від того, чим захоплюється ваша дитина – музикою, спортом або чимось іншим – підтримуйте її, адже саме це робить її не схожою на інших.

Коли ви намагаєтеся в чомусь переконати дитину, зупиніться й подумайте, що її завдання – не відповідати вашим очікуванням, а досягати власних життєвих цілей.

Дозвольте підлітку самому робити вибір і виявляти свою індивідуальність. Головне, щоб він робив це безпечно для себе й оточення.

Встановлюйте для дитини чіткі й справедливі правила

Батьки мають використовувати різні способи дисциплінування дитини залежно від її віку. Що старша дитина, то більше ви повинні давати їй свободи, висловлюючи поради в тих чи інших ситуаціях, а не вказуючи, що їй робити.

Дозвольте вашому підлітку робити помилки. Але водночас встановлюйте для нього обмеження й попереджайте про наслідки, якщо він порушить встановлені правила.

Дисциплінування підлітка не означає, що його потрібно карати за непослух. Ваша мета – розвинути в нього навички самодисципліни, щоб він міг робити правильний вибір, коли вас не буде поруч.

Розвивайте в підлітка навички, які знадобляться йому в житті

Навіть якщо ваш підліток добре вчиться в школі або досяг високих спортивних результатів, це ще не засвідчує його готовності до самостійного життя. Потрібно навчити дитину багатьох умінь, які знадобляться йому в майбутньому: готувати їжу, прати, грамотно розпоряджатися фінансами тощо. Усе це допоможе йому стати успішним у дорослому самостійному житті.

Розвиток дитини

"Мамо, я сама зможу!", - головна фраза трирічної дитини. А у відповідь: "Що ти там можеш, ти ще дитина мала!". Або на майданчику малюк упав, а батьки реагують: "Ну чого ти плачеш, всі падають, нічого страшного!". Чи приходить до мами донька, щоб розповісти, що вперше закохалася, а вона їй: "Закохалася? Ха-ха! Тобі про навчання думати треба, а не про хлопців, йди уроки вчи! Ти ба, закохалася вона!"... Ось це "не важливо" та "нічого страшного" - ця нездатність або не бажання дорослого побачити і порахуватися з реальною маленькою людиною, і є знеціненням. У цих випадках маленька дитина не отримує дуже важливого знання, яке формує не тільки відчуття безпеки, а й почуття власної гідності і адекватну самооцінку. Те, що важливе для неї, те, що є її частиною, - сприймається як щось безглузде, дурне, недоречне зі сторони її батьків.

Як почувається дитина, коли її почуття знецінються батьками?

- мене не зрозуміли

- я присоромлена

- я відчуваю себе приниженою

- я не маю права на (негативні) емоції та почуття

- я більше не довіряю

- зі мною щось не так

- я погана

- мої почуття не важливі

- батькам байдуже до мене...

Знецінення - вид психологічного насилля, що порушує розвиток базової безпеки у дитини, та не враховує її почуттів. У дорослому житті такі люди мають такі складнощі, як :

- важко відрізнити хороше від поганого

- важко відстоювати власну думку

- постійні сумніви у своєму праві бути почутою і поміченою, відчувати

- знижена самооцінка та самоцінність

- "звичка" терпіти та не звертатися за допомогою

- психосоматичні захворювання

- частіше стає жертвою насилля

- невміння відстоювати власні кордони.

Співпереживати - значить переживати разом з дитиною, розділяти її переживання, розуміти її і співчувати. А в першу чергу - це запитати себе: «А що зараз з нею відбувається?», «Чим я можу допомогти їй?».

Почуття, які переживає дитина, справжнісінькі. Це дорослим проблема може здаватися незначною, а для малюка це важливо! Навчіться приймати почуття дитини. Не відштовхувати, не знецінювати, не висміювати. Дуже добре, якщо ви самі вільно проявляєте почуття, не соромитеся їх, не приховуєте, називаєте їх (почуття) малюкові. Щоб прийняти почуття дитини (злість, страх, біль, образу, відразу і т.д.), потрібно приймати почуття кожної людини -  рідних, друзів, колег, людей на вулиці. Кожен має право відчувати так, як він хоче. І якщо ви відчуваєте по-іншому - це ваше право, але це не означає, що істина на вашому боці .

Якщо дитина чимось з вами поділилася, ніколи та за жодних обставин не використовуйте це проти неї! Кредит вашої довіри буде миттєво вичерпаний.

Поважайте особистість дитини. Пам'ятайте, що вона може мати іншу думку, яка відрізнятиметься від вашої!

Якщо у дитини з батьками сформований теплий емоційний контакт, якщо вона ділиться проблемами, які виникають, з татом і мамою, знаючи, що може розраховувати на підтримку та прийняття, то кризовий період пройде досить спокійно. Якщо батьки знецінюють почуття дитини, вони залишають її

сам на сам зі своєю бідою. Батьки не повинні тиснути на дітей, поважайте їх почуття та унікальну адаптивність до зовнішніх факторів, замість того, щоб нав'язувати їм свої сподівання. 

Любіть дітей безумовно!

ОСНОВНІ ВИДИ ПІДЛІТКОВИХ МАНІПУЛЯЦІЙ І СПОСОБИ БОРОТЬБИ З НИМИ

Маніпуляція — це прихований психологічний вплив на партнера по спілкуванню з метою домогтися від нього вигідної поведінки.

Розгляньмо причини, основні види підліткових маніпуляцій і способи впоратися з ними.

Чому підліток маніпулює?

Одне з найважливіших завдань підліткового віку — навчитися приймати самостійні рішення і нести відповідальність за них. Дитина, що підростає, повинна стати дорослою, і часто їй доводиться відвойовувати свою незалежність і самостійність.

Але іноді рішення цього завдання розуміється підлітком, як бажання робити що хочеться: гуляти допізна, залишатися на ніч у друзів, не ходити в школу, грати в комп’ютер без міри й так далі.

Важливо зазначити, що самостійність і відповідальність — це два необхідних компонентів для розвитку підлітка. Тому певна міра свободи має бути присутня. Повинні бути зони відповідальності, які ви повністю можете довірити підлітку, віддати йому на відкуп.

При цьому потрібно не забувати, що межі дозволеного — це також найважливіша умова для розвитку. І ці межі важливо позначати та відстоювати, це необхідно, як для самого підлітка, так і для всіх членів його сім’ї.

Позначити межі можуть тільки батьки або значущі дорослі, які займаються вихованням. Важливо визначити перспективи й домовитися про наслідки у зв’язку з їх порушенням. Правила повинні бути розумні та відповідати віку.

Не завжди підліткам хочеться дотримуватися меж обговорених домовленостей, для цього віку характерні порушення норм і правил. Іноді бажання бути дорослим розуміється, як “робити що я хочу”.

Для того, щоб досягати своїх цілей, підлітки вдаються до різних способів. Один з них — маніпуляції в діалозі з батьками, спроба домогтися від батьків вигідної їм поведінки за допомогою емоційного впливу. Важливо вчасно виявити, що вами маніпулюють і не потрапляти в цю пастку.

Як виявити, що вами маніпулюють?

Головні помічники тут — це ваші почуття, адже вони виступають маркерами, що відбувається.

Маніпуляція викликає такі почуття:

СОРОМ

Підліток прагне “розхитати” батьківську позицію, спровокувати почуття сорому. Як правило, використовуються вислови на кшталт: “ось у Васі батьки все вирішують …”, “Олена може з батьками всім ділиться, і вони її розуміють …”, “У Толі повна свобода, а я як в тюрмі …”, “Ти нічого не розумієш, зовсім відстав від життя…“, й так далі.

Наголос робиться на те, що хтось справляється краще зі своїми батьківськими обов’язками. Висловлювання спрямовані на те, щоб викликати почуття сорому, яке є одним з основних інструментів для маніпуляції.

Страх

Послання такого роду пов’язані з загрозою безпеки підлітка і батьківською неможливістю на це вплинути. “Зараз я піду і не повернуся …”, “Якщо ти мене не пустиш, я втечу …”, “Якщо ти не даси мені грошей, я піду і вкраду їх …” і так далі. Переслідується завдання викликати почуття занепокоєння або страху, яке є прекрасним інструментом для маніпуляції.

Батько готовий піти на що завгодно, аби не наражати свою дитину на небезпеку та ризик.

Провина

Повідомлення з цієї групи пов’язані з тим, щоб викликати сильне почуття провини. У кожної людини завжди знайдеться багато приводів почувати провину перед своїми близькими. Наприклад, недостатнє матеріальний добробут (“ось у всіх смартфони останньої моделі”), розлучення батьків, те, що батьки багато працюють і мало проводять часу з дітьми, що школа, в якій підліток вчиться, недостатньо хороша, і взагалі – “У всіх нормальні батьки, не те, що ти”.

Сильне почуття провини є хорошим інструментом для маніпуляції. Коли батько відчуває себе винуватим, то готовий йти назустріч з багатьох питань всупереч своєму бажанню.

Гнів

Універсальне почуття, як і всі попередні супроводжується в тому числі злістю і роздратуванням. Але може виникнути таке сильне почуття, яке практично неможливо терпіти. Хочеться його припинити якомога швидше.

Як правило, викликається воно довгими та наполегливими вимогами чи “ниттям”. Коли підліток не зупиняється, і не зупиняється, і продовжує наполягати або “канючити”. Важливо, що це відбувається досить довго і складається відчуття, що неможливо від цього сховатися або піти.

Безсилля і безпорадність

Вищеназвані почуття часто породжують відчуття безсилля, “опускаються руки”, у батьків з’являється відчуття, що вони ні на що не спроможні впливати.

Викликати безсилля у батьків — це значить досягти мети, адже безпорадні батьки вже не в змозі наполягати на своєму та обмежувати підлітка в будь-чому.

Як протидіяти маніпуляціям підлітка?

Помічати свої почуття. Пам’ятайте, що почуття — це маркери, того, що відбувається, вони дозволять вам вчасно помітити початок маніпулювання. Розуміти механізм виникнення маніпуляції.

Пам’ятайте, що всі образливі й не дуже приємні слова і дії — це всього лише метод досягнення підлітком своєї мети.

Чотири поради батькам:

1.     Самі не використовуйте маніпуляції в діалозі з дитиною — таким чином ви навчаєте її неправильних методів поведінки.

2.     Особистим прикладом вчіть дитину чесно і по-дорослому будувати діалог, відповідально ставитися до слів, домовленостей, правил. Проаналізуйте — маніпулювання якими почуттями найбільш “ефективно” діє з вами — почуття провини, страху чи ін. ….

3.     Важливо розібратися, чому саме це відчуття дозволяє вами маніпулювати, це розуміння дозволить стати більш стійким до маніпуляції.

4.     У будь-якому випадку пам’ятайте, що ви не зобов’язані бути ідеальним батьком! Ніхто не досконалий, в тому числі й ви, і це ще не привід порушувати правила і поводитися з вами як завгодно.

Гіперопіка – це коли батьки приділяють занадто багато уваги своїм дітям. Дехто вважає такий підхід правильним способом ростити дитину, тоді як інші ставлять усю нашу систему виховання під питання.

Як можна не звертати увагу на те, у яких умовах зростає ваша малеча та що на неї впливає? Де проходить межа? Кожній дитині потрібна увага та постійне піклування з боку її батьків. Утім іноді добре знати, де правильний баланс.

Правда в тому, що варто дотримуватися тонкої межі, щоб скеровувати своїх дітей і допомагати їм в особистому розвитку й при цьому не потрапити в пастку емоційно токсичних стосунків.

Тому що батьківство – це не те саме, що контроль, а освіта – не постійне стримування, а, тим паче, не підрізання дитячих крил. Адже скоро вони повинні стати дорослими, здатними приймати власні рішення та нести відповідальність за свої життя.

Утім термін “гіперопіка” охоплює значно більше понять.

Гіперопіка та надмірний захист

Найдивнішою особливістю цього типу поведінки та підходу до виховання є те, що батьки беруть участь у кожному аспекті життя своїх дітей: спортивних заняттях, навчанні, хобі, друзях…

Гіпербатьки вважають, що вони найкращі в світі та виховують своїх дітей правильніше за інших. Однак справжній емоційний та особистий баланс їхніх дітей може бути дуже далеким від того, що таке щастя для самої малечі.

Наслідки гіперопіки: розчарування

У батьків може бути чітке уявлення про те, якою повинна бути ідеальна дитина, і вони вважають себе запорукою або відправною точкою для цього.

Але час минає й мати чи батько починають усвідомлювати, що діти не завжди відповідають їхнім ідеалам, і це призводить до відчуття розчарування.

Коли дитина бачить розчарування в очах своїх батьків, вона почується невдахою або гіршою за інших.

Наслідки гіперопіки: тривога та стрес

Також варто взяти до уваги, що гіперопіка завжди супроводжується “виховною гіперактивністю“. Досить часто батьки віддають своїх дітей на різні додаткові гуртки, навіть якщо вони зовсім не подобаються малечі.

Поступово це починає заганяти їх у стрес, а рівень тривоги стає схожим до того, що переживають дорослі.

Батьки, які занадто опікуються своїми дітьми, дуже важко переносять їхні помилки. Вони роблять усе можливе, щоб виховати відповідальних людей, які мають імунітет до помилок і невдач. А це неможливо.

Наслідки гіперопіки: нездатність до поразки

У житті кожної дитини повинні бути миті, коли вона зазнає поразки. Так малеча зможе навчитися з власних помилок.

Діти, які виросли під гіперопікою, самі стають собі суддями. Ви поставили планку настільки високо, що коли вони усвідомлюють її нереальність, то занурюються в депресію та починають руйнувати себе.

Виховання дитини відповідно до правильних установок сприяє її відповідальності

Згідно з результатами дослідження, проведеного в Королівському університеті в м. Онтаріо (Канада), одним із найсерйозніших наслідків гіперопіки, є те, що діти у віці від 7 до 12 років майже не знають, що таке гратися на вулиці та спілкуватися зі своїми друзями. Вони нещасливі

Ви розумієте, що виховувати дитину – це, перш за все, захищати її. Однак захист повинен базуватися на перелічених далі принципах.

✅ Захищайте їх так, щоб вони почувалися в безпеці, а не “підлеглими”

Батьківство відповідно до правильних установок означає визнавати свою дитину та сприяти розвитку її позитивного самосприйняття.

Якщо батьки ставляться до дитини як до особистості та захищають її, вона матиме кращу самооцінку, не буде боятися вирости, стати зрілою та відповідальною.

✅ Захищайте їх, даючи поради, але дозволяйте робити власні помилки

✅ Захищайте своїх дітей, щоб вони не страждали від розчарувань, і не давайте їм зійти з правильного шляху, але завжди заохочуйте особистий вибір і дозволяйте робити власні помилки, щоб вони могли з них навчитися.

✅ Захищайте їх так, щоб вони знали, що ви завжди поруч

Ваша роль та сила зв’язку з дитиною неоціненні, особливо в перші роки. Але як тільки їй виповниться сім або вісім, прийшов час зробити величезний крок у напрямку зрілого життя.

Саме тоді вони починають відстоювати власні права та формувати розуміння справедливості та моралі. На цій хаотичній стадії перед початком підліткового віку діти можуть почати приймати рішення, які вас дивуватимуть.

Завжди слухайте їх та вчіть кожного дня, що для того, щоб бути вільними, вони повинні бути відповідальними. Адже привілеї завжди передбачають і певні обов’язки.

Потрібно сприяти типу навчання, який базується на досвіді, а не на гіперопіці. Гіперопіка позбавляє дітей права голосу і ставить перед ними ідеальні цілі, які неможливо досягнути. Ніколи не забувайте про це

Про це варто пам'ятати!

Порушення мови

Частина дітей не розмовляють зовсім, інші відстають від своїх однолітків у мовному розвитку. У віці до 12 місяців не агукають, не виявляють активно радості при наближенні мами або когось із близьких; видають одні й ті ж звуки, в 2 роки у них вкрай бідний словниковий запас (близько 15 слів), до 3 років вони майже не здатні комбінувати слова. Такі діти часто повторюють почуті десь слова і фрази, придумують власні слова (неологізми) і не користуються мовою для спілкування.

Відсутність емоційного контакту з людьми

В першу чергу – з батьками. Малюки не дивляться людям в очі, не тягнуться до батьків на руки, не посміхаються, часто чинять опір спробам взяти їх на руки, приголубити. Вони не відрізняють батьків від інших людей, не помічають, що до них хтось звертається.

Усамітнення

Дитина з аутизмом відчуває сильний дискомфорт серед інших людей, а з часом – тривогу. Вони не завжди грають з однолітками, не розуміють емоцій інших людей і тому віддають перевагу усамітненню, яке захищає їх від сильних переживань з приводу складнощів спілкування.

Напади агресії

Будь-яка невдача може викликати у дитини спалах гніву, спровокувати істерику, фізичну атаку. Агресія у дітей з аутизмом може бути спрямована на інших і на самих себе, останнє зафіксовано у 30% хворих.

 Слабкий інтерес до іграшок

Наприклад, дитина не катає машинку, а годинами крутить її колесо. Інший варіант – прихильність тільки до однієї іграшки або її частини, до одних і тих же дрібних предметів.

Стереотипність поведінки, страх змін

Діти з аутизмом схильні здійснювати одні й ті ж дії протягом довгого часу: повторювати одне і те ж слово, бігати по колу, розгойдуватися з боку в бік, дивитися на обертові об'єкти, вертіти щось тощо. 

Намагайтеся бути максимально  спокійним у присутності дитини.

Проговорюйте кожен крок та ваші плани та дії. Якщо ви прямуєте в бомбосховище, або евакуюєтеся з міста, поясніть дитині, що вдома небезпечно і що вам необхідно взяти найнеобхідніше.

Особливо важливо пояснити дітям, як зараз важливо, щоб вони робили все, що просять батьки, без суперечок.

Намагайтесь відволікати дитину доступними  іграми, жартами, розмальовками тощо. Якщо ви знаходитесь у бомбосховищі,  без доступу до олівців/ручок/ігор/розмальовок і т.п., можна рахувати людей навколо, шукати кольори (наприклад на одязі людей), обводити  пальчиком свою руку, вчити вірш, розповідати казку, співати.

Практикуйте разом з дітьми дихання, яке застосовують у стресових ситуаціях і за панічних атак: вдих-затримка дихання-видих-затримка дихання.

 Обіймайте дитину,  тримайте за руку. Це заспокоює навіть дорослих. 

Незалежно від того, чи це ваша робота, чи ви допомагаєте комусь із близьких пережити складні життєві події.

Допомога іншим може надихати, бути ресурсом, але водночас може і виснажувати. Тому дуже важливо подбати про себе.

Чітко визначайте що ви можете, і що не в силах зробити, щоб допомогти.

Прислухайтеся до своїх почуттів та потреб.

Достатньо відпочивайте та виділяйте час для себе.

Шукайте підтримки у людей, яким довіряєте.

За потреби звертайтеся за допомогою психолога.

Пам’ятайте, ви не зможете допомогти людині, якщо самі будете не в порядку. Подбайте про себе

Незалежно від того, чи це ваша робота, чи ви допомагаєте комусь із близьких пережити складні життєві події.

Допомога іншим може надихати, бути ресурсом, але водночас може і виснажувати. Тому дуже важливо подбати про себе.

Чітко визначайте що ви можете, і що не в силах зробити, щоб допомогти.

Прислухайтеся до своїх почуттів та потреб.

Достатньо відпочивайте та виділяйте час для себе.

Шукайте підтримки у людей, яким довіряєте.

За потреби звертайтеся за допомогою психолога.

Пам’ятайте, ви не зможете допомогти людині, якщо самі будете не в порядку. Подбайте про себе

Одна із проблем, з якою зіштовхуються сучасні підлітки, – це свідоме нанесення ушкоджень самим собі. Батьків це може дуже налякати, проте із цією проблемою можна впоратися за допомогою досвідченого фахівця.

Що ж повинні робити батьки, коли їм стає відомо про те, що їхня дитина завдає собі шкоди (у тій чи іншій формі, у тій чи іншій мірі)? Ось деякі поради, які допоможуть батькам визначитися з тим, дійсно діти пошкоджують себе чи бажають якось модифікувати своє тіло.

Якщо ви виявили самоушкодження в дитини:

Не панікуйте, але поставтесь до цього серйозно. Ви повинні розуміти, що самоушкодження не означають, що ваша дитина бажає покінчити життя самогубством. Хоча цей варіант не варто відкидати, багато підлітків наносять собі пошкодження для того, щоб позбутися психологічного тиску, стресу та впоратися зі своїми життєвими проблемами. Більшість підлітків роблять це, щоб зняти напругу, а не вбити себе. Але це не означає, що до самоушкодження треба поставитись несерйозно. Фахівець зможе допомогти вашій дитині знайти нові, конструктивні способи того, як упоратися зі стресом і подивитись на ситуацію, що склалась, під іншим, більш оптимістичним кутом.

Зверніться по допомогу. Якщо ваша дитина хоче покінчити життя самогубством або сильно поранена, негайно зверніться по медичну допомогу. Якщо дитина не має суїцидальних намірів, знайдіть психолога або психотерапевта, який уміє працювати з дітьми, що завдають собі шкоди.

Якщо ви вважаєте, що ваша дитина має суїцидальні наміри, не залишайте на самоті.

Дотримуйтеся призначень, які дасть вам лікар (психотерапевт).

Як тільки ви будете впевнені в тому, що ваша дитина знаходиться в безпеці, ви повинні стати важливою частиною процесу її зцілення. Ось що можуть зробити батьки в таких ситуаціях:

Слухайте та співпереживайте. Деякі дорослі вважають, що проблеми їхніх дітей не настільки важливі, як проблеми дорослих. Пам'ятайте про те, що проблеми вашої дитини сприймаються нею як величезні й життєво важливі. Поставте себе на її місце, щиро співчувайте їй.

Кажіть про її рани спокійно. Не реагуйте занадто бурхливо, інакше вашій дитині буде некомфортно з вами. Дуже важливо бути відкритими, поставитися з розумінням. Дитина повинна продуктивно спілкуватися з батьками та психологом, психотерапевтом чи іншим фахівцем, якщо ви хочете, щоб вона припинила вдаватись до самоушкодження.

Знайдіть час для своєї дитини. Коли ваша дитина буде отримувати необхідну допомогу, вона повинна розуміти й бачити, що ви турбуєтеся про неї. Навіть підлітки, які ховаються за масками байдужості, цінують підтримку своїх батьків.

Станьте неупередженим джерелом підтримки. Ваша дитина повинна знати, що з вами можна розмовляти про життєві проблеми, у тому числі і про самоушкодження, не боячись піддатись осуду й жорсткій критиці.

Переконайтеся, що рани загоюються правильно, при необхідності зверніться до лікаря.

Важливо, щоб ваша дитина займалася із практичним психологом або психотерапевтом, який спеціалізується на допомозі дітям, які завдають собі шкоди.

Обговоріть проблеми своєї дитини зі шкільним психологом. Фахівець допоможе їй упоратися із проблемами у школі, завжди вислухає й буде стежити за безпекою вашої дитини.

Знайдіть психолога або психотерапевта і для себе. У такий нелегкий період ви не завжди будете знати, що робити. Індивідуальні або сімейні консультації обов'язково підуть вам на користь.

Рано чи пізно кожна дитина стикається з темою насильства: в інтернеті, з історій знайомих чи, на жаль, із власного досвіду. Як говорити з дівчинкою (дитиною чи підлітком) про сексуальну безпеку й насильство, щоб не зашкодити, і головне — бути почутими?

Ділимося порадами Alina Kasilova, клінічної психологині та кураторки напрямку психологічної допомоги в ГО Дівчата:

Першочергово між вами має бути довіра. А вона будується в щоденному спілкуванні. Цікавтеся інтересами дитини, діліться власними думками і переживаннями та запитуйте її думку.

Якщо дитина розповідає вам про те, що з нею трапилося — не кричіть, не сваріть і не соромте її. Це може призвести до того, що вона перестане ділитися з вами взагалі, бо боятиметься. Натомість спокійно вислухайте, підтримайте та за потреби допоможіть знайти рішення проблеми.

В розмовах на тему сексуальної безпеки називайте поняття своїми словами: наприклад, назви статевих органів тощо. Тільки так дитина знатиме потрібні слова, щоб розповісти, якщо стикнеться із сексуальним насильством.

Розповідаючи про можливу небезпеку, намагайтеся не залякувати дитину. Натомість сконцентруйтеся на обговоренні способів, як таку подію попередити. Також буде корисно разом скласти план дій, якщо подібне трапиться. Це допоможе знизити тривогу.